Щорічно тисячі студентів українських вишів подають заявки на участь у стипендіальних програмах, які дозволяють відучитися семестр і більше в одному з університетів ЄС. «Путівка в Європу» виглядає подарунком долі. Але чи завжди це так – розбирався EtCetera.
МОЖЛИВОСТІ. Найбільший вибір освітніх програм мають студенти-міжнародники і економісти. Найскладніше – медикам.
Найпопулярніша з програм, доступних для студентів з України – «Еразмус». Вибір вузу для семестрового обміну в ній, як правило, невеликий. Ви можете поїхати в університет, з яким уклав угоду ваш виш, – та й то, якщо в ньому є програма з потрібного вам напрямку.
Найчастіше доводиться вибирати між 2-3 вузами, а іноді – «в доступі» тільки один. В такому випадку, потрібно вивчити всі «за» і «проти» навчання в конкретному університеті.
Якщо ж говорити про магістратуру або докторантуру, то наявність домовленості з конкретним університетом Євросоюзу вже не має значення. Той, хто бажає, подає заявку самостійно в будь-який виш і на будь-яку програму.
УМОВИ. Не варто відразу волати від захвату: «Ура! Я поїду до Швеції! ». Для початку дізнайтеся, яку стипендію пропонує потрібний університет, які умови і вартість проживання, скільки обійдуться продукти харчування і проїзд у транспорті.
Середній розмір стипендії за програмою «Еразмус» – 750-850 євро на місяць. Однак загальні витрати можуть значно відрізнятися. Наприклад, у Вільнюському університеті ви платите 57 євро за місце в кімнаті, де живуть ще 1-2 студенти, а в університеті Турку (Фінляндія) вам пропонують окрему кімнату за 285 євро. Ціни на продукти в різних країнах теж можуть відрізнятися в рази.
Тому, якщо у вас є вибір, то краще вирушати в «дешеву» країну – Литву, Польщу, Чехію. Там ви зможете економити по 300-400 євро на місяць. А ось у «дорогих» Фінляндії, Швеції, Великобританії та Нідерландах вам доведеться економити на всьому. Для початку купіть велосипед, який був у вжитку – це обійдеться дешевше, ніж кожен місяць купувати проїзний за 40-70 євро.
Крім фінансового питання, варто звернути увагу на клімат. Якщо у вас слабке здоров’я і схильність до меланхолії, то в північні країни краще не їхати. Короткі дні, сніг у квітні і постійні дощі у травні можуть стати справжнім випробуванням.
НАВЧАННЯ. Залежно від обраного університету, його традицій і місця в міжнародному рейтингу, навчання може перетворитися для вас або в суцільне задоволення, або на важке випробування. Традиційно найскладніше вчитися у Великобританії і країнах Скандинавії, а також іменитих вишах на кшталт паризької Сорбонни.
Багато що залежить і від зробленого вами вибору курсів – одні предмети закінчуються іспитом, інші – презентацією або написанням есе, що на порядок простіше. Відповідно, ви самі можете максимально спростити або ускладнити собі навчання.
ІНФОРМАЦІЮ про умови проживання і особливості освіти в університеті, який вас цікавить, можна отримати на його сайті, а також за листуванням з персоналом. У порівнянні з Україною, сайти не в приклад більш інформативні, а співробітники адміністрації – доброзичливі і відповідають оперативно.
І все ж, найбільш слушні поради можуть дати студенти старших курсів, які вже повчилися в Європі до вас.
МОТИВАЦІЯ. Щоб отримати право на стипендію, студентові з України потрібно витримати важкий конкурс, показати всі свої здібності. Тому з нашої країни до вишів Євросоюзу потрапляють найсильніші. Їх основний мотив – вчитися. Часто це звучить так: «Хочу отримати нормальну освіту, а не таку, як у рідному університеті».
Досвід навчання за кордоном цінують і роботодавці. Для них це свідчення хорошого знання мов, дисципліни і більш якісної підготовки молодого фахівця.
У європейців, як правило, все навпаки. Місцева молодь використовує освітні програми для того, щоб розважитися і побачити світ. Іноді вони свідомо хочуть нічого не робити і «тусити» з такими ж неробами з усього континенту. Під час прийому на роботу вони навіть не повідомляють, що були учасниками «Еразмус» або іншої програми – жодних балів в очах роботодавця це все одно не додасть.
ЩО ПОТІМ? Після повернення з Європи багато студентів стикаються з «синдромом постеразмусівської депресії». Вона пов'язана зі складнощами адаптації до життя в Україні. Потрібно заново звикати до всіх наших особливостей, від сміття на розбитих тротуарах до стосунків між людьми в дусі «ти – начальник, я – дурень». І все ж, більшість учасників освітніх програм оцінюють свій досвід навчання в ЄС як виключно позитивний.
